Вірші моїх учнів

Собор душі

Життя дається людям тільки раз,

Його прожити треба всім нам гідно,

Щоб потім сором не замучив нас

За дні, що пролетіли так безслідно.

Тож треба в душах зберегти добро,

Що сяє сонцем, паростком кленовим.

На світі цьому не робити зло,

А жити чесно, днем радіти новим.

Собор душі своєї зберегти,

Від вітру негараздів захистити.

Любов’ю лихо все перемогти

І на землі про себе слід лишити.

                               (Волошина Анастасія, 11 клас, 2013 р.)

   Пролітають лебеді

Пролітають лебеді над моїм селом,

Будять степ і ниви золотим крилом.

Тільки сонце встане – клени й ясени

Радо зустрічають вісників весни.

У селі моєму гарно жити всім:

Затишні будинки, квітів безліч в нім,

Вулиці охайні і широкий став,

Вербами прикрашений і багатством трав.

А вже на околиці – луки і степи,

Барви неба й сонця  збіглися сюди.

Тут струмки цілющі, джерельна вода,

Тут зникає часу невпинна хода!

Люди працьовиті в нашому селі –

Люблять труд і пісню дорослі й малі.

Звеселяє пісня степ й зелений гай  -

Як люблю тебе я, мій чарівний край!

(Шуліка Аліна, 11 клас, 2014 р.)

МОЯ КАЛИНА

Росте калина у мене під вікном,

Посадила її мама вже давно.

Гілочки у кущик обросли,

Ягідки на радість дітям принесли.

А взимку , мовби у казкових шатах,

Сніжком обсипана ізнизу й догори -

Природа готувалась так до свята

Чарівної зимової пори.

МОЯ УКРАЇНА

Моя Україна – найкраща країна,

Я тут народився й живу.

Люблю її небо, люблю її мову,

Люблю її пісню стару.

Он клен при дорозі стоїть насторожі,

Тополя, як юнка струнка.

Верба біля ставу схилилась в тривозі:

Яка її доля чека ?

Хай буде щаслива, хай буде єдина

Моя Україна завжди! Навіки!

(Скрипник Ростислав, 5 клас, 2015р.)

Акровірш

Україна – мій рідний край!

Криниця, поле, ліс і гай,

Розлогий степ, трава шовкова,

А ще і пісня калинова –

Її співають гарно в нас

На свято і в буденний час.

А ще привітні добрі люди

Мене оточують повсюди.

Оцей чудовий дивний край -

Як матір рідну поважай!

(Антонова Анна, 9 клас, 2014р.)

Ранок

Який чудовий ранок у селі:

Співають голосисті солов’ї,

Криниць веселих чути передзвін -

Всіх до роботи закликає він.

Який чудовий ранок у селі:

Прокинулись дорослі і малі,

Лунає сміх дитячий голосний -

Вкраїна починає день новий.

(Погорелов Богдан, 10 клас, 2015р.)

Височіє храм Петра і Павла

Височіє храм Петра і Павла

Над степами в рідному селі…

Дзвоном голос його чути зрання:

Щось говорить небу і землі.

Височіє храм… Приходять люди …

200 років - дата немала:

Скільки пережито і почуто,

Скільки бачив храм цей і земля.

Пережито горе й лихоліття,

Пережито голод і війну …

І схиля калина своє віття,

Ягідьми всміхається йому.

Височіє храм… Роки минають.

Він стоїть як пам’ятка століть.

Життєдайну силу в собі має,

Що дає натхнення людям жить.

(Погорелов Богдан, 9 клас, 2014р.)

Я українка

Я українка до глибин коріння!

Мій прадід по степах оцих ходив

І в щедру землю золоте насіння

Руками працьовитими садив.

Я українка розумом і серцем,

Я вдячна донька рідного села!

Свій край люблю я понад все у світі –

Для мене найрідніша ця земля!

Я українка! Солов’ї співають,

Пшеничні золоті шумлять поля…

Пишаюсь я, що нас у світі знають,

Що Україна славиться моя!

(Волошина Анастасія, 11 клас, 2013р.)

Зимовий вірш

Зимовий вечір. Місяць сяє в небі.

Хатини білим снігом замело.

Дерева в сніжно-білому намисті

Спідлоба поглядають на село.

Деревам сниться літо й ясне сонце,

Їм сниться теплий дощик і трава.

І заглядає тихо у віконце

Дерев зимових тиха самота.

(Погорелов Богдан, 10 клас, 2015р.)